4 березня 2019. Шевченківські читання.

Ну що б, здавалося, слова...

Слова та голос — більш нічого.

А серце б'ється — ожива,

Як їх почує!.. Знать, од бога

І голос той, і ті слова

Ідуть меж люди! .....

Тарас Шевченко.

Од бога...ті слова його, які лилися і льються зараз, повні страждання, повні натхнення, повні великої любові до своєї землі.

Він прожив лише 47 років, це так мало, та навіть за такий час він зумів залишити по собі великий слід в історії і посіяти велику любов в серцях людей.
І це все через свою щирість і правдивість, через безстрашність говорити правду і тримати удари за ту правду.

Саме завдяки йому ми спілкуємося зараз нашою українською мовою, адже він започаткував її сучасний літературний варіант.
Саме він з такою любов'ю і так романтично описував рідну землю, саме він розповідав про страждання нашого народу, які на жаль не припинились і досі (але в горнилі страждань виховується характер, тож як вИховаємо ось, як розвернемося-тоді ховайся всі, хто нам неприємності приносив;))

Саме він давав нам корисні поради, давайте дослухатися до них, а не просто механічно цитувати.

9-10 березня ми вшановуємо пам'ять видатного сина України.

Цьогоріч, 4 березня, відділ молоді Уманської міської ради вирішив провести такий івент: кинули клич по навчальним закладам, привезли техніку до пам'ятника Кобзареві і дали мікрофон всім бажаючим сказати щось про Поета своїми чи його словами.
Народу зібралось немало, твори звучали не тільки Тарасові, виступала не тільки молодь.

Шануємо. Пам'ятаємо. Хай так буде завжди.

А ще, хай ми заживемо так, як хотіли для України всі її достойні діти - щасливо, заможно, вільно!